Затверджено
наказом МОЗ України
N 38 від 28.03.94 р.
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО
ПРОВЕДЕННЯ ПРОТИПЕДИКУЛЬОЗНИХ ЗАХОДІВ
1. Епідеміологічне і санітарно-гігієнічне значення вошей.
На тілі людини паразитують три види вошей: платтяні, головні та лобкові. Ураження головними та платтяними вошами називається педикульозом, лобковими - фтиріоз.
Платтяні і головні є перенощиками тифу, волинської гарячки та зворотного тифу.
Збудчик епідемічного висипного тифу - рикетсії Провачека потрапляють у шлунок вошей разом з кров'ю хворого на висипний тиф, проникають в епітеліальні клітини шлунка і там розмножуються, накопичуючись у великих кількостях. В результаті бурхливого розмноження рикетсій клітини епітелію розриваються, збудник потрапляє у просвіт кишечника. Рикетсії виділяються назовні разом з фекальними масами. Зараження людини висипним тифом відбувається внаслідок втирання збудника у пошкоджену шкіру або кон'юктиву ока.
Воша набуває здатності бути заразною для людини через 4-7 днів після кровосмоктання на тілі хворого. Термін життя вошей, заражених р.Провачека, скорочується внаслідок того, що вони через 7-12 днів після зараження гинуть від рикетсіонної інфекції. Воші, що насмокталися крові хворих на хворобу Бриля, можуть передавати рикетсії іншій людині, як і при епідемічному висипному тифі.
Механізм передачі збудника волинської гарячки такий самий, як і при висипному тифі але воші, заражені збудником волинськоїгарячки не гинуть.
Збудник зворотного тифу - спірохета Обеймейєра потрапляє з кров'ю хворої людини в кишечник вошей, звідти вже через 15 хвилин переходить в гемолімфу і розмножується. Заразною вош стає вже через 5-6 днів, найбільшої небезпеки набуває на 8-21 день. Людина заражається при роздушенні воші і попадання гемолімфи, яка містить спірохети. у пошкоджену шкіру і слизові.
1.1.Відомості про біологію та екологію вошей.
Воші протягом свого життя перебувають на тілі людини і живляться її кров'ю, при своєму розвитку проходять 3 стадії: яйце-гнида, личинка і статевозріла воша. Яйце має довгасту форму (1.0-1.5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, міцно склеєна з волоссям. Личинка сірувато-коричневого кольору, пересувається за допомогою 3 пар лапок, а кігтиками, що дозволяє їм міцно триматися на волоссі або тканині, в т.ч. синтетичній. Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, самиці більші за самців, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками. Платтяна воша має довжину тіла: у самиці - 2.3-4.75 мм, самця - 2.1-3.7 мм. Живе у білизні людини, при великій кількості може селитися в одязі, постільній білизні, панчохах, взутті. Для кровосмоктання платтяні воші виходять на шкіру, для відкладання яєць скупчуються у найтепліших місцях-зборках, швах та інших.
Самиця платтяної воші відкладає яйця купками по 6-14 штук на день (200-300 штук за життя). Яйця міцно з'єднанні з тканиною.
Тривалість життя воші - 32-46 діб. Головна воша найчастіше живе у волосистій частині голови, в
основному, на скронях, потилиці, тім'ї, але може зустрічатися також на тілі, одязі, білизні. Самиця відкладає на волоссі до 4 яєць на день (150 яєць за життя), які біля кореня дуже міцно
зв'язані з волоссям за рахунок речовини, що виділяє самиця.
Тривалість життя дорослих вошей 27-38 діб.
Лобкова воша (площиця) живе на волоссі лобка, бровах та інших волосистих частинах тілах, міцно утримуючись на шкірі, малорухома. Поза тілом господаря може жити не більше 12 годин. Самиця відкладає по 3 яйця (50 за життя). Без харчів головна воша живе 24 години, платтяна - 7-10 діб, лобкова воша - 10 годин. Розповсюджуються воші, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами - одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся та інше. Збереженню завошивленості сприяють скупченість населення, порушення санітарно-гігієнічного режиму, а також невиконання правил особистої гігієни."
Огляд учнів загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ - після кожних канікул за показаннями - вибірково - медперсонал з залученням вчителів."
